«аймаючись довший час пор≥вн¤нн¤м ар≥йських мов, ¤ прийшов до висновку, що украњнська мова Ї старшою не лише за ус≥ слов'¤нськ≥, не виключаючи й так звану старослов'¤нську, але й за санскрит, давньо-грецьку, латину та ≥нш≥ ар≥йськ≥ (≥ндо-Ївропейськ≥) [ѕ≥дкресленн¤ у текст≥ та коментар≥ у квадратних дужках моњ - перекладач].“а м≥ж тим украњнська мова до цього часу не маЇ нав≥ть впор¤дкованого словника! [Ќаприк≥нц≥ 19 стор≥чч¤ це д≥йсно було так через заборону у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ осв≥ти та книгодрукуванн¤ украњнською мовою. —лавнозв≥сний словник √р≥нченка з'¤вивс¤ лише на початку 20 стор≥чч¤] ѕроте, ц¤ обставина не завадила нашим та ≥ноземним ф≥лолоіам в≥дкрити д≥йсне джерело давн≥х мов. ƒо того ж останн≥м часом закордонн≥ вчен≥ почали переконуватис¤, що колискою ар≥йських племен не була —ередн¤ јз≥¤, а так звана —арматська (або —лов'¤нська) долина. Ќа ц≥й р≥внин≥ й понин≥ живуть украњнц≥ та колон≥сти на п≥вноч≥, що поход¤ть в≥д них: новгородц≥ та взагал≥ рос≥¤ни. ¬≥домо, що новгородський д≥алект рос≥йськоњ найб≥льш под≥бний до украњнськоњ мови [« ус≥х колон≥й  ињвськоњ –ус≥ Ќовгородська республ≥ка (1137-1478) була заселена значно б≥льшою к≥льк≥стю вих≥дц≥в з метропол≥њ - ”крањни - н≥ж ћосковське кн¤з≥вство. ”крањнська культура, мова, демократична форма правл≥нн¤ - ¬≥че, нав≥ть грошова одиниц¤ - гривн¤, усе це прижилос¤ у Ќовгород≥ краще на в≥дм≥ну в≥д ћоскви, де панував ф≥но-угорський й татарський елемент. ѕ≥зн≥ше незалежн≥сть та самобутн≥сть Ќовгорода була знищена московським царем ≤ваном “рет≥м. ” результат≥ його поход≥в та масових убивств мирного населенн¤ у 15 стор≥чч≥ Ќовгород було приЇднано до ћосковськоњ держави].¬загал≥ визнано, що цив≥л≥зац≥¤ сильно впливаЇ на псуванн¤ та зм≥ну початкових мовних форм, тому французи та ≥тал≥йц≥ вже не розум≥ють латини, а н≥мц≥ - іотськоњ мови. “аким чином, ≥ давн¤ ≥нд≥йська цив≥л≥зац≥¤ з перв≥сноњ мови виробила санскрит, котрий вже зовс≥м не вважаЇтьс¤ ¤к ран≥ше "батьком ус≥х ар≥йських мов". ј, поза¤к, культура мало вплинула на украњнську мову [суперечливе твердженн¤, проте автор вочевидь маЇ на уваз≥ сучасне йому невт≥шне становище украњнськоњ культури доведеноњ у 19 ст. до такого стану стол≥тт¤ми ц≥леспр¤мованого нищенн¤ з боку рос≥йського ≥мперського режиму] , то не дивно, що вона збер≥глас¤ краще за ≥нш≥. “ак в≥д украњнського слова ходити походить находити, знаходити, а по тому й знахар, або той, що знаЇ де що знайти, ¤к вз¤тис¤ за справу та ≥нше. «в≥дси нове слово знати, санскритською пишетьс¤ gnatum, вимовл¤Їтьс¤ - "джнатум" (знати). « цього бачимо, що перв≥сне украњнське з перероблене на g (дж); у латин≥ на g, у н≥мецьк≥й та аніл≥йськ≥й на k, у ≥тал≥йськ≥й та французьк≥й на c, наприклад: conoscere, connaitre (знати). ” тому ж, що й знахар та знати поход¤ть в≥д знаходити (по-польському - znachodzic), неможливо сумн≥ватис¤. “ак само точно в≥д латинського venire походить invenire, але ц≥ форми вже Ї пор≥вн¤но новими, а тому у слов'¤н њх вже немаЇ. ѕольське invenciya вже вз¤те з латин≥ по прийн¤тт≥ христи¤нства.ЌемаЇ сумн≥ву, що назви чисел, що њх вживають ус≥ ≥ндо-Ївропейськ≥ народи, належать глибо≥й давнин≥, тож ¤би ми могли по¤снити њхнЇ (тобто назв чисел) походженн¤, то таким чином знайшли б ключ до розв'¤занн¤ ар≥йського питанн¤. ќсь ¤к, на мою думку, на п≥дстав≥ форм украњнськоњ мови можна по¤снити походженн¤ назв перших чисел, а саме:ќдин походить в≥д укр. од-в≥н (в≥д нього), розум≥ючи п≥д цим, що рахуванн¤ починаЇтьс¤ в≥д першого пальц¤ руки. ѕроте, це не новина, та й взагал≥ загальновизнано, що дл¤ назви одиниц≥ використовувавс¤ займенник. ”кр. в≥н, рос≥йською - он; чеською - on; польською - on, оny; у новгородц≥в зустр≥чаЇмо ен, ена (в≥н, вона), у санскрит≥ - ena (той), але й у тверських корел≥в вона означаЇ в≥н, а в≥н - вона, литовською - anas (в≥н), wenas (один). ”кр. одне, рос≥йське одно, польське jedno, ≥тал≥йське uno, в≥дкидаЇ g; так само й лат. unus, una (один, одна) зам≥сть udnus та udna, грецьке en, enos зам≥сть eden, edenos, аніл. one, н≥мецьке ein, французьке un. —анскр. una у значенн≥ одтин, одна в≥дшукуЇмо у форм≥ una vincanti, що вже зм≥нена з лат. unus-de-viginiti, undeviginiti (дев'¤тнадц¤ть). “ак запозиченн¤ (приклад≥в можна знайти багато) спростовуЇ думку, ¤ка стверджуЇ, що слов'¤ни в≥докремилис¤ в≥д ≥ндус≥в останн≥. Ќавпаки ≥ндуси в≥докремилис¤ в≥д них, ще ран≥ше, н≥ж в≥д грек≥в, римл¤н та литовц≥в.ƒва, двоЇ походить в≥д тв≥й, твоЇ. “ут маЇтьс¤ на уваз≥ другий палець руки - вказ≥вний, що слугуЇ дл¤ позначенн¤ особи, що њй належить ¤к≥йсь предмет. ѕольською зам≥сть twoja часто вживаЇтьс¤ twa (тво¤). ” санскрит≥ tva, tvam означаЇ ти, dva означаЇ два, ≥тал≥йською tuo (тв≥й), duo (два), іотське - twa, аніл. - two, н≥мецьке - zwei. ”кр. дв≥, польською також - dwie, рос≥йською - две, але у санскр. dwi означаЇ теж саме, що й dwa та вживаЇтьс¤ лише на початку складних числ≥вник≥в. ÷е без сумн≥ву вже запозичене з украњнських зм≥нених форм. “ак, зам≥сть "двасто" украњнець завжди каже дв≥ст≥, що рос≥йською - двести, польською - dwiescie. ”крањнське ≥ перейшло також й у латину, наприклад: viginti ex dviginti, зам≥сть dwaginti (двадц¤ть). ј де¤к≥ стверджують, що украњнське ≥ вже в ≥сторичний час походить в≥д Џ (¤ть) (польське ie), тод≥ ¤к украњнське нов≥йший пишетьс¤ ≥ у латин≥ novissimus, а не ¤к рос≥йське та польське новейший.”крањнське три походить в≥д тере, тре (3-т¤ особа однини в≥д терти), бо середн≥й палець тре боков≥. ≤тал≥йське tre (три) найб≥льше збер≥гло початкову украњнську форму. Ћат. tres, аніл. three, грецьке treis, н≥мецьке drei, французьке trois. јле украњнець мав зм≥нити тре на три, аби в≥др≥зн¤ти числ≥вник в≥д д≥Їслова [кр≥м того, на «ах≥дн≥й ”крањн≥ чергуванн¤ и та е у вимов≥ та д≥алектах зустр≥чаЇтьс¤ досить часто]. “е ж саме й литовське trys, польське trzy, рос≥йське три (читаЇтьс¤ - "тр≥" ) та санскр. tri, ¤к ≥ рос≥йське. ѕроте украњнець не каже "трит≥й", але трет≥й, ≥ тут м≥ж ≥ншим в≥дшукалос¤ зак≥нченн¤ -т, ¤ке у рос≥¤н збер≥глос¤ у форм≥ трет (що украњнською означаЇ - тре).”крањнське чотири, штири, польське estery, кельтське cetir, поход¤ть в≥д украњнського ще-тере, бо четвертий палець "все ще те" ≥нш≥, ¤к ≥ трет≥й. ѕо-санскритському (у латинськ≥й транскрипц≥њ) - thshatur, вимовл¤Їтьс¤ - "чатур" (чотири), литовською - keturi, латинське quatuor та грецьке, зм≥нюючи thsh на t - tettares, tessares. „етвертий кельтською cethvirtas, литовською - ketvirtas [ѕор≥вн¤й украњнське - четв≥рка], санср. thshaturtha, грецьк. tettartos. Ћатинське quartos в≥дкидаЇ всередин≥ t зам≥сть литовського ketvirtus, так само польське czworo загубило t в≥д четверо, санскритською - thshawar, чеською - ctvar. ¬же в≥д польського czworo походить аніл≥йське four (чотири), н≥мецьк≥ vier, vierte; а що н≥мц≥ робл¤ть з vox! Ќатом≥сть іотське fivor (чотири) зам≥сть "fitvor" зм≥нюЇ украњнське ч, або санскритське thsh та грецьке t на f. —анскритська форма thshatur зам≥сть чотири, а також лат. quatuor зам≥сть литовськ. keturi, зовс≥м не мають нас дивувати, ¤к згадаЇмо, що у де¤ких м≥сцевост¤х –ос≥њ зам≥сть рос≥йського четыре, кажуть "чатыри" тощо, наприклад: жана (зам≥сть рос. жена); табе, сабе, ¤го (зам≥сть тебе, себе, его). ” санскрит≥ част≥ше украњнське о зм≥нюЇтьс¤ на а так само, ¤к в одному з рос≥йських д≥алект≥в, що його звуть "акаючим", що на переконанн¤ рос≥йських вчених п≥шло в≥д зм≥шанн¤ з чужинц¤ми. ’оча рос≥¤ни вимовл¤ють а, та все ж ще по-старому пишуть о, так само, ¤к пишуть та вимовл¤ють о у новгородському д≥алект≥ та украњнськ≥й мов≥ [” сучасн≥й рос≥йськ≥й, нав≥ть л≥тературн≥й, мов≥ "аканн¤" стало нормою. ” н≥й, попри написанн¤, н≥хто не вимовл¤Ї молоко, собака - сл≥д казати малако, сабака тощо. ѕричина цього пол¤гаЇ в особливост¤х мовного апарату ф≥но-угорських племен - кор≥нного населенн¤ ћосков≥њ, що п≥дкорилос¤ украњнським колон≥стам з –уси та стало етн≥чною основою дл¤ формуванн¤ п≥зн≥шоњ рос≥йськоњ нац≥њ]. “ож думка де¤ких вчених, що украњнське о походить в≥д санскритського а (а не навпаки), не маЇ наукового п≥дірунт¤. ≤накше довелос¤ б стверджувати, що в≥д ≥ндо-Ївропейц≥в також поход¤ть чуди, чуваши, мордва [народи, ¤к≥ живуть на п≥вн≥ч та сх≥д в≥д м≥ста ћоскви] та ≥нш≥, що ¤к в≥домо належать до угро-ф≥нськоњ ірупи. Ќ≥, ¤ вважаю, що не лише справжн¤ рос≥йська мова Ї пор≥вн¤но новою так само, ¤к б≥лоруська, але й стара литовська мова, що наближаЇтьс¤ до санскриту та латини, також великою м≥рою з≥псута зм≥шанн¤м. Ћитва з трьох бок≥в була оточена чужинц¤ми.ѕ'¤ть, п'¤тий походить в≥д украњнського п≥в-ут¤тий, чи п≥дт¤тий (нап≥в ур≥заний, п≥др≥заний, вт¤тий), вказуЇ на розм≥ри п'¤того пальц¤ у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими. ѕ'¤ть чеською - pet, старосло'¤нське носове пентъ, старопольське також носове pent, penc, грецьке pente, санскритське pantshan, або "панчан". ѕ'¤тий чеською - paty, польською - pionty, piaty, вед≥йське pantshata, грецьке pemptos, зв≥дси, зм≥нюючи p на t, аніл≥йське fifth (п'¤тий), н≥мецьке fuenf (п'¤ть). јле й рос≥йське это (це) простий люд переробл¤Ї на енто, ефто, евта. “ак само утворилис¤ й н≥мецьке fuenf, та аніл≥йське five (п'¤ть). Ћитовською penktas (п'¤тий), латиною quintus, але й санскритське ap (вода), латиною - aqua (p зм≥нюЇтьс¤ на qu). “ут доречно буде згадати, що носов≥ звуки, що ув≥йшли до старослов'¤нського та польського пентъ й pent, pienc, грецького pente, санскр. pantshashan, зовс≥м не можна вважати, ¤к це де¤к≥ робл¤ть, р≥дними та природн≥ми дл¤ ≥ндо-Ївропейських народ≥в, бо вони набуваютьс¤ через вплив вологого кл≥мату та запалень носовоњ оболонки, нежит≥ тощо. Ћюдина, що маЇ нежить завжди гундосить та говорить "у н≥с". “ому й не дивно, що пол¤ки, чи то колишн≥ зах≥дн≥ пол¤ни, набули носов≥ звуки, бо в≥домо, що колшн¤ –ечьпоспол≥та була майже повн≥стю вкрита ставами та болотами. √реки також жили майже на вод≥, а щодо ≥ндус≥в, в ¤ких санскрит був одним ≥з багатьох д≥алект≥в, то вони й зараз попри сильну спеку та посуху, впродовж к≥лькох м≥с¤ц≥в на р≥к живуть у багнюц≥, а ц≥л≥ област≥ у зв'¤зку ≥з пер≥одичним сезоном дощ≥в стають непрох≥дними. Ќатом≥сть руси-украњнц≥ жили й живуть у сухому кл≥мат≥ вл≥тку ≥ взимку, тож ≥ не терпл¤ть носових звук≥в ще б≥льше, н≥ж рос≥¤ни, що мешкають зараз на п≥вноч≥, у кл≥мат≥ волог≥шому. ¬ище вже зазначалос¤, що простолюд у них вже зм≥нюЇ это на енто та ≥нше. “аких звук≥в у –ос≥њ вже багацько, тож рос≥¤ни в≥др≥зн¤ютьс¤ непоганою французькою вимовою. ”крањнське ш≥сть походить в≥д ще-Їсть, тобто ск≥нчивши рахувати на одн≥й руц≥, починаЇтьс¤ так само на ≥нш≥й, тобто ще ≥снуЇ можлив≥сть рахувати. ”крањнське ще досить часто вимовл¤Їтьс¤ ¤к ше. Ў≥сть латиною буде sex, гебрейське шаш, литовське szeszi, санскр. shash (читаЇмо шаш або шать), грецьке sfechs, eks, провансальське ksiks, іотське saihs, н≥мецьке sechs, аніл≥йське six. ÷е останнЇ пишетьс¤ через i, так само, ¤к украњнське зм≥нене ш≥сть. ўодо санскр. shash, то тут е зам≥нене на а. як трет≥й отримуЇ друге т в≥д зак≥нченн¤ тре(т), так само лат. sex, гебрейське шеш та ≥нш≥ втратили своЇ t, але знову набувають його у де¤ких пох≥дних формах, а саме: ≥тал≥йське sesto (шостий), латинське sextus, санскритське shashta. “ут доречно буде згадати, що украњнське ще, старослов'¤нське еште не поход¤ть в≥д латинського etiam, навпаки, украњнське ще чи сче прогл¤даЇтьс¤ у грецьких та латинських зак≥нченн¤х на -sko, наприклад sene-sco (стар≥юс¤ або "стар≥ю-ще"). Ќа означенн¤ вищого ступеню украњнець вживаЇ ще, наприлад, нов≥ший (новий-ще), рос≥йською - новейший, польською - nowiejszy або nowszy, латиною - novissi-mus. ” множин≥ урањнське нов≥ш≥, польське - nowiejsi, також nowsi, у санскрит≥ перероблено на носове nawjans або nawjes (найнов≥ший). ¬загал≥ урањнське ще в≥д≥граЇ велику роль у наших мовах. ”крањнське був-ще створюЇ рос≥йське бывший (колишн≥й, бувший), польське bywszy. ”крањнське д≥лаю-ще, утворюЇ рос≥йське делающий (той, що робить щось), або польське dzialajac, dzialajacy тощо.ѕольське siedem, siedm, чеське sedm зам≥сть sedem, украњнське сьомий, седьмий зберегло початову форму та л≥теру д, та само, ¤к польське siodmy. ЌемаЇ сумн≥ву, що назва цього числа походить в≥д украњнського сидимо, або залишаЇмос¤ без роботи, св¤ткуЇмо цей день п≥сл¤ 6 дн≥в прац≥. ≤тал≥йською sedemo (сидимо) маЇ таке ж зак≥нченн¤, ¤к ≥ в укр. ѕольське siedzimy маЇ правильн≥ше зак≥нченн¤, бо воно, ¤к ≥ латинське -mus, походить в≥д укр. ми. ”крањнсье с≥м (зам≥сть "сидим"), рос≥йсье семь, ≥тал≥йське sette, лат. septem, санскр. saptam, зв≥дси гебрейське шеба, н≥мецьке sieben, аніл. seven, зендське hapta зам≥сть sapta, грецьке epta. ћи бачили, що греки з pente (п'¤ть) зробили pemptоs (п'¤тий). “аким самим чином виникло лат. septem, санскр. saptam зам≥сть setem, sedem. як ми вже бачили ран≥ше, в≥д тре(т) п≥шло за≥нченн¤ у слов≥ трет≥й, так само, ¤к в≥д сидим походить седьмий, литовською septimus, санскр. saptama отже це доводить, що ми не помилилис¤, вивод¤чи три в≥д тре(т). як с≥м зам≥сть сидим походить в≥д укр. сидимо, тобто не працюЇмо, так само й укр. тиждень, польське tydzien, походить в≥д украњнського тиш-день, тобто "день тиш≥" (спок≥йний, тихий день), та можливо Ї давн≥шим в≥д числ≥вника с≥м. ”крањнське нед≥л¤ (сьомий день тижн¤), також походить в≥д не-д≥лати (н≥чого не робити, не працювати, в≥дпочивати).

”крањнське с≥мкрот зам≥сть "седмрот", польське siedmkroc, санскр. saptakritwas (с≥м раз≥в). Ћитовське tris kartas (три рази), du kartu (два рази). ”крањнське кроть, польське kroc, рос≥йське крат, старослов'¤нське крате, походить в≥д украњнського крутити. ¬≥д укр. скрутитис¤ в значенн≥ турбуватис¤, поход¤ть украњнськ≥ скрута (скрутне, важке становище), скрутний, скрутно, польське kruto, рос≥йське крутень (у словнику ¬.ƒал¤ означаЇ нетерпл¤чий, швидкий, у тверському д≥алект≥ "окрутный" означаЇ спритний, зграбний). “ож можемо стверджувати, що вже зв≥дси, а саме в≥д украњнського крутити в переносному сенс≥ виникли санскритськ≥ корен≥: kar, kri (робити, працювати), лат. creo (роблю, створюю), creator (творець), санскр. kartar (творець). ѕроте, украњнське слово крутити знаходимо в ≥нших мовах також ≥ в пр¤мому значенн≥. “ак наприклад: укр. кручу перейшло у старослов'¤нськ≥м та польськ≥м у носове кронцом, krencem, krece, санскр. теж носове kunthshami (читаЇмо "крунчам≥" - згинаю), латиною вже не носове cucio (катую), crux (тортура, хрест) тощо. ѕольське okrutny (лютий), okrutnie (безжально, по-зв≥р¤чому) також походить в≥д украњнського окрутити у значенн≥ згинати, сручувати тощо. –ос≥йське кручинить у словников≥ ƒал¤ тлумачитьс¤ ¤к сумувати, знущатис¤. “аким чином лат. crucio походить в≥д того самого корен¤, що й creo, але без украњнсьоњ мови, ¤коњ не лише зах≥дн≥ але й слов'¤нськ≥ вчен≥ не знають достатньо, ми не могли у тому пересв≥дчитис¤. —ансритське krig (читаЇмо "кр≥дж" - грати, бавитис¤), походить в≥д того самого корен¤, бо в≥д крутити походить круг, кружл¤ти, рос≥йське кружить, польське krazyc, або гул¤ти, грати у коло, украњнською - кружитис¤. ¬≥д санскритського krunthshami, помилково вивод¤ть аніл≥йськ≥ shrine, screen, французьке ecran, але вони поход¤ть в≥д украњнського крити, скрити. «в≥дси украњнське срин¤, польське skrzynia (скрин¤, шафа) тощо. ѕроте укр. крити, покрити, накривати знаходитьс¤ й в аніл≥йському to cover та у французькому couvrir, але слово скрин¤ (лат. scrinium) напр¤му вироблене украњнц¤ми, а не ≥тал≥йц¤ми або греками.”крањнське в≥с≥м, рос≥йське восемь, польське os≥em, osm, походить в≥д украњнського в≥д-с≥м (в≥д семи), або той, що йде п≥сл¤ семи. Ќа висл≥в, що польською звучить ¤к od, рос≥йською - от, украњнц≥ в≥дпов≥дно до закон≥в фонетики вживають к≥лька форм: в≥д, од. “ким чином од-в≥н (див. один) краще узгоджуЇтьс¤, н≥ж "в≥д-в≥н", натом≥сть в≥д-с≥м краще, н≥ж "од-с≥м". “ак в≥д укр. в≥с≥м походить польське osiem, також можна вважати, що пр¤мо з украњнського в≥д-с≥м вийшло санскритське washtim, а по тому ashtam ("аштам" - в≥с≥м), литовське aszutni, іотське shtau, латинське octo, французьке huit, вал≥йське with (в≥с≥м). “аким чином ан≥ греки, ан≥ римл¤ни вже не знали слов'¤нсього ш та санскритьського sh, тож санскр. ashtan зм≥нилос¤ на лат. octo, так само, ¤к санскр. thshatur ("чатур") латинсьою буде quatuor, бо украњнського ч та польського cz, також вже не знали жител≥ Latium, хоча ≥нш≥ ≥тал≥йц≥ досьогодн≥ вимовл¤ють ce, ci ¤к че, ч≥, а також sce, sci, ¤к украњнське ше, ши. ¬иходить, що й њхн≥ пращури (не римськ≥ аристократи) знали укр. ч та ш, польськ. cz, sz, французьке che, аніл≥йське ch, sch тощо. ¬≥дом≥ слова "lasciate ogni speranca" ƒант вимовл¤в точн≥с≥нько, ¤к украњнець вимовл¤Ї лишайте. [ƒ≥йсно, вченими доведено, що перш≥ мешканц≥ ≤тал≥њ, "вчител≥ вчител≥в" - етруски поход¤ть з —ереднього ѕодн≥пров'¤ - сучасна ”крањна - та мають сп≥льн≥сть з праукрањнською “рип≥льською культурою].ƒев'¤ть походить в≥д украњнського давити, бо дев'¤тий палець "давить" чи "тисне" на восьмий, але повторювати "тре", ¤к дл¤ означенн¤ третього пальц¤ вже було незручно. “ож бо й мав наш найдавн≥ший математик знайти ≥нший терм≥н, що також п≥дходив би за сенсом. Ћат. novem, санскр. nawam (дев'¤ть) вивод¤ть з санскр. nawa, лат. novus (новий). ƒ≥йсно, схожисть значна, але цього ще недостатньо, бо н≥хто не скаже, що наприклад украњнське дути походить в≥д того самого корен¤, що й аніл≥йське duty (обов'¤зок). —кор≥ше в≥д укр. дев'¤ть, чеське devet, походить старослов. носове девент, девонт, польське devenc, dzevec та санскр. avant, пот≥м navant, navan. якщо лат. novem або санскр. navan могли вивести грецьке ennea, аніл≥йське nine (дев'¤ть), то тим б≥льше украњнське перв≥сне д могло бути в≥дкинуте в≥д форми дев'¤ть, ¤к те саме зробили сам≥ ж слов'¤ни у польському osiem зам≥сть украњнського в≥с≥м. ¬ тому, що дев'¤ть, чеське devet, походить в≥д украњнського давити, переконуЇ нас й сама форма дев'¤того пальц¤, вигнута в≥д натисканн¤ на боков≥.ѕевно вищезгадан≥ санскритське nava, латинське novos, украњнськ≥ новий, новак поход¤ть в≥д того ж корен¤, що й рос≥йське невеста (наречена) та польське niewiasta (ж≥нка) або недосв≥дчена, та, що не-в≥даЇ. «даЇтьс¤ це п≥дтверджуЇ й форма грецького nefos, франц. neuf, аніл. new (новий). ѕольське nie wie означаЇ не знаЇ, не в≥даЇ, не розум≥Ї; рос≥йське невежа означаЇ власне неосв≥ченого, того, хто не знаЇ, та в≥дпов≥даЇ грецьк≥й форм≥ nefos. “ож можна принустити, що перв≥сна форма була "невий", пот≥м новий, лат. novus, ≥тал≥йське nuovo, novo, французьке nouveau та санскритське через звичайну зм≥ну украњнського о на а - nava.ƒес¤ть походить в≥д украњнського досить, польське dosyn, dosc, у новгородськ≥м д≥алект≥ також досыть, а це походить в≥д до-сита, лат. ad-satis. ƒес¤ть чеською - deset, старослов. - десонт, польськ. - desent, dziesiec, санскр. - dasan, зам≥сть дасант, циганською - деш, латиною - decem, грецькою - deka, французьою - dix, германською - zehen, н≥мецькою - zehn, аніл≥йською - ten, китайською - tschi (дес¤ть). —анскритське dasan Ѕонн виводить з dwa та san зам≥сть thshan, зак≥нченн¤ panthshan (п'¤ть) або два рази п'¤ть, але, ¤к ми бачили вище , той самий вчений Ѕонн стверджуЇ, що на початку складних числ≥вник≥в санскрит вживаЇ dwi зам≥сть dwa. Ќатом≥сть два а у слов≥ dasan довод¤ть лише те, що вже зазначалос¤, а саме, що украњнське о та е санскрит пост≥йно зм≥нюЇ на своЇ в≥чне а, тож ≥ укр. дес¤ть, чеське deset, старослов'¤нське десонт, могло зм≥нитис¤ на dasan. Ћатинське desem також пишимо з е, а не з а, так само й грецьке deka, циганське деш, германсье zehen, н≥мецьке zehn, аніл≥йсье ten.”крањнське одинадц¤ть, польське jedenascie поход¤ть в≥д украњнського один-на-дес¤ть, тобто один накладаЇтьс¤ на дес¤ть, що Ї дуже лоі≥чним та незр≥вн¤но правильн≥ш≥м в≥д латинського undecim, санскритського ekadasan та грецького endeka, ¤к≥ буквально означають не "одинадц¤ть", а "один дес¤ток". “ак само й латинське duodecim, санскритське dwadasan та грецьке dodeka, буквально перекладаютьс¤ ¤к "два дес¤тки" зам≥сть "дванадц¤ть". Ќатом≥сть украњнське дванадц¤ть також утворене за ц≥Їю ж схемою - два-на-дес¤ть, ¤к ≥ тринадц¤ть - це три-на-дес¤ть ≥ так дал≥ аж до дев'¤тнадц¤ти. ќтже санскритське dwadasan та латинське duodeci мали б виражати те ж, що й украњнське два-дес¤ть (двадц¤ть чи двадс¤ть), польське dwadziescia. ј от й сансритське winati або wjacati, зам≥сть "dwinsati", "dwjcati" означаЇ двадц¤ть, в≥дкидаючи на початку та всередин≥ d, так само й латинське viginti зам≥сть "dviginti" пропускаЇ дв≥ л≥тери d, а з украњнського зак≥нченн¤ -ц¤ть, у слов≥ двадц¤ть, робить своЇ зак≥нченн¤ -ginti. јніл≥йське twenty (двадц¤ть), французьке vingt, н≥мецьке zwanzig ¤вл¤ють собою форми, що вже зовс≥м виродилис¤ [це й не дивно, зважаючи на пор≥вн¤ну молод≥сть цих мов]. ”крањнське три-дес¤ть (тридц¤ть), латиною - triginta зам≥сть "tridcinti", санскритське trinsat зам≥сть "trisat", також в≥дкидають d, що означало б "триц¤ть" зам≥сть тридц¤ть. ”крањнське п'¤тьдес¤т(ь), рос≥йське п¤тьдес¤т, польське piecdziesat, по-саскр. - panthshasat зам≥сть panthshadasat, провансальське quincenti зам≥сть quindecenti, лат. quindenti тощо. “ут сл≥д звернути увагу на ту важливу обставину, що вс≥ вищенаведен≥ зак≥нченн¤: санскр. -sat, лат. -ginti, -genti, прованс. -centi, а також аніл. зак≥нченн¤ у словах twenty (двадц¤ть), fifty (п'¤тьдес¤т), грецьке pantekonta (п'¤тьдес¤т) зам≥сть "pentegenti" чи -centi, ус≥ вони незаперечно довод¤ть, що первинно санскритська форма dasan звучала ¤к dasat, лат. docem, ¤к decent, deset, а грецька deka, ¤к dekat, decat та ≥нш≥, тобто майже ¤к украњнське дес¤ть, чеське deset, отже санскритське dasan не походить, ¤к стверджуЇ Ѕонн, в≥д dwa-san. —то походить в≥д стоп! сто¤ти!, так само ¤к дес¤ть в≥д досить, проте невиключено, що в≥д дес¤тий п≥шло сотий, а зв≥дси вже сто, бо в≥д санскритського dasati вчен≥ вивод¤ть sata (сто), зв≥дси провансальське носове santa, латинське centum, французьке cent, германське hunt зам≥сть "sunt", "sent" .“ис¤ч походить в≥д украњнського дес¤ч (дес¤ток), маючи на уваз≥ дес¤ту сотню. “ак само санскритське shashti (ш≥сдес¤т) походить в≥д shashta (шостий). ѕ'¤так також часто украњнц¤ми переробл¤Їтьс¤ на п'¤тач. “ис¤ча литовською - tukstantis, але й п'¤ть литовською - penktas. •отською - thouend, н≥мецькою - tausend, аніл≥йською - thousand теж означаЇ тис¤ча. Ќе дивуватимемос¤ зак≥нченн¤м -send, -sand, бо таке саме носове ≥снуЇ ≥ в польськ≥й мов≥ tysionc, tysiac. —анскритське sahasra (тис¤ча) здаЇтьс¤ не пов'¤зане з украњнським, можливо наш≥ пращури не вм≥ли ще рахувати до тис¤ч≥ перед розд≥ленн¤м племен. Ћитовц≥ та германц≥ запозичили цю форму в украњнц≥в та слов'¤н, ¤к ≥ багато ≥нших нових народ≥в, уже п≥зн≥ше через близьке сус≥дство та через взаЇмний вплив ≥ зм≥шанн¤.“аким чином, завд¤ки вищенаведеному пор≥вн¤льному анал≥зов≥ ми можемо стверджувати:1. ўо в≥дкритт¤ та названн¤ перших дес¤ти чисел, що вживаютьс¤ зараз ус≥ма ар≥йськими (≥ндо-Ївропейськими) народами, зроблене слов'¤нами, а у б≥льш≥й м≥р≥ так званими украњнц¤ми, або русинами, в≥д котрих, тобто в≥д  ињвськоњ –уси, сама ж сучасна –ос≥¤ отримала свою назву. [ѕ≥сл¤ перемоги у ѕ≥вн≥чн≥й в≥йн≥ проти Ўвец≥њ та придушенн¤ спротиву украњнського народу на чол≥ з гетьманом ≤ваном ћазепою у 1721 роц≥ московський цар ѕьотр ѕерший проголосив себе ≥мператором, а назву свЇњ держави ћосков≥њ зм≥нив на "–осси¤" - в≥зант≥йська транскрипц≥¤ назви давньоњ украњнськоњ ≥мпер≥њ –уси (дореч≥ й герб –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ було вз¤то ѕетром в≥зант≥йський - чорний двоголовий орел). ¬≥н за¤вив: "ќтныне народ московский будет зватьс¤ народом русским!" «а те, щоб зах≥дн≥ писц≥ в≥днин≥ писали Russia зам≥ст Moscovia ѕьотр заплатив золотом. “аким чином в≥н хот≥в, аби його новоутворена ≥мпер≥¤ вигл¤дала в очах ™вропи спадкоЇмницею знаноњ  ињвськоњ –уси, що ≥снувала до 12-13 стор≥чч¤. ¬≥н хот≥в, аби на заход≥ вважали, що у —х≥дн≥й ™вропи споконв≥чно панували лише москвини-рос≥¤ни. —л≥д визнати, що йому це вдалос¤ - «ах≥д переважно й досьогодн≥ так думаЇ. ѕетров≥ було легше це робити, знищивши ≥стиного спадкоЇмц¤ –уси - ”крањну, та проголосити украњнц≥в малоросами та частиною виликорос≥йського народу. “ож русини-украњнц≥ втратили не лише державу, а й ≥стор≥ю. ќсь де кор≥нн¤ нац≥ональноњ пол≥тики –ос≥њ. “ут сл≥д згадати й про походженн¤ назви "”крањна". ÷е зв≥сно н≥¤ка не "окрањна" (такого слова в укр. мов≥ взагал≥ нема - Ї "околиц¤"), бо у 12 стор≥чч≥, коли ц¤ назва виникла, поруч не було жодноњ держави, ¤ка могла б назвати могутню ще ≥мпер≥ю своЇю "окрањною" (ћосква, наприклад, була лише заснована у 1147 роц≥). Ќатом≥сть ймов≥рно, що назва "”крањна" складаЇтьс¤ з двох сл≥в: "у" (тобто "в", "всередин≥") та "крањна". “ак позначалас¤ метропол≥¤, або етн≥чн≥ земл≥ русин≥в - господар≥в ≥мпер≥њ  ињвськоњ –уси, без урахуванн¤ колон≥й. “обто –усь (≥мпер≥¤) м≥нус колон≥њ дор≥внюЇ ”-крањна ("внутр≥шн≥ земл≥"). ¬ н≥мецьк≥й мов≥ теж ≥снуЇ под≥бний терм≥н - Inland (in - в, у, Land - земл¤, крањна), що вживаЇтьс¤ на противагу Ausland (закордон). ¬иникненн¤ ц≥Їњ назви було зумовлено тод≥шн≥ми процесами розпаду ≥мпер≥њ та необх≥дност≥ окремого позначенн¤ њњ "неколон≥альних" територ≥й. јле стара назва –усь збер≥галас¤ за ”крањною аж до середини 15-го стор≥чч¤ про що св≥дчать числен≥ документи та л≥тописи, а за њњ окремими частинами - до 19-го (√аличина) та 20-го («акарпатт¤) стол≥тть. ј –ос≥¤ маЇ до ≥сторичного та культурного спадку  ињвськоњ –уси приблизно таке ж в≥дношенн¤, ¤к до в≥дпов≥дного спадку –имськоњ ≤мпер≥њ (Roma) маЇ њњ колишн¤ колон≥¤ –умун≥¤ (Romania)].2. ўо в≥дкритт¤ цих чисел не може вважатис¤ надто давн≥м, пор≥вн¤но (певно перед тим уже був у вжитку ≥нший прост≥ший спос≥б рахуванн¤), бо мова тод≥шн≥х слов'¤н, а переважно головного племен≥, була такою самою, ¤к сучасна украњнська мова, ≥ нав≥ть тод≥ вже була частково зм≥нена. “аким чином, зам≥сть до-сита вже казали досить, зам≥сть тере-той казали терти, тере, тре тощо.

3. ўо вже тод≥ наш≥ пращури св¤ткували сьомий день.

Ќебагато пройшло стор≥чь в≥д час≥в пануванн¤ латинськоњ мови, але зараз њњ вже н≥хто не розум≥Ї, так само н≥мц≥ не розум≥ють мови іот≥в. ƒ≥алекти диких людей зм≥нюютьс¤ прот¤гом к≥лькох покол≥нь, мова ж украњнц≥в, хоча теж не зовс≥м у первинн≥й форм≥, стоњть досьогодн≥ твердо, наче непохитна скел¤. якщо колись не скоро зд≥йснитьс¤ ≥де¤ про загальну слов'¤нську мову, то украњнська перша перед ус≥ма маЇ на це право, бо то Ї мова кор≥нна, й тому-то вс≥ слов'¤нськ≥ народи краще розум≥ють њњ, н≥ж ус≥ ≥нш≥ мови. “ак, пол¤к, словак, чех, серб та ≥нш≥ легше зрозум≥ють украњнц¤, н≥ж рос≥¤нина, а цей останн≥й швидше зрозум≥Ї украњнську, н≥ж польську, чеську тощо.

ј м≥ж тим де¤к≥ рос≥йськ≥ та польськ≥ вчен≥ стверджують, що украњнська мова Ї продуктом виродженн¤ вже у ≥сторичний час! ќсь до чого довело минуле розповсюдженн¤ (не у розмов≥, але у писанн≥) так званоњ старосло'в¤нськоњ, а п≥зн≥ше церковно-слов'¤нськоњ мови! ["—тарослов'¤нська мова виникла з потреб створенн¤ переклад≥в культовоњ л≥тератури дл¤ поширенн¤ та зм≥цненн¤ христи¤нськоњ в≥ри й богослуж≥нн¤ серед давн≥х слов'¤н. ” 60-х роках 9 стор≥чч¤, 862 або 863 року у  онстантинопол≥ слов'¤нськ≥ просв≥тител≥  онст¤нтин ( ирил) та ћефод≥й з ц≥Їю метою й створили першу слов'¤нську л≥тературну мову на основ≥ р≥дного њм солунсько-македонського д≥алекту староболгарськоњ мови..." ћ.‘.—тан≥вський "—тарослов'¤нська мова. Ќавчальний пос≥бник дл¤ студент≥в педагог≥чних ≥нститут≥в.",  ињв, видавництво "¬ища школа", 1983 р.]. “ак рос≥йське ходил, просил, дал, польське chodzil, prosil, dal (украњнською - ходив, просив, дав) поход¤ть в≥д старослов'¤нськоњ л. ўо ж на це скажуть санскрит та латина? Ќав≥ть б≥льше цих останн≥х вироджен≥ грецька, іотська, аніл≥йська можуть протестувати проти наст≥льки ненауковоњ думки.

ј ось провансальське подвоЇне dadawa, украњнською - дав, так само й санскритське dadaw або dadau, але й у ¬¤тськ≥й іуберн≥њ говор¤ть пошоу зам≥сть загальнорос≥йського пошел, або польського poszedl, нашоу зам≥сть нашел.

“аке саме зустр≥чаЇмо й у латинському polui, у давнину poluvi, habui зам≥сть "habeui", fui зам≥сть "fuvi". Ћатинське amavi, amaban беруть зак≥нченн¤ в≥д украњнських -в, -вем, наприклад, любив, любивем (¤ любив), польською lubie, lubiem. “аке саме зак≥нченн¤ мають ≥тал≥йське amava, ≥спанське amaba (зм≥нюючи v на b). ”крањнське скребавем (або ¤ скребав) латиною звучить ¤к scribebam, ≥т≥л≥йською - scriveva, ≥спанською scribeba, французькою j'ecrivai. « цього бачимо, що латинське scrribebam (¤ креслив) маЇ ¤краз те саме зак≥нченн¤, що й украњнське скребавем, польське skrobalem, ¤ке, проте, вже загубилос¤ ¤к у старослов'¤нськ≥й, так ≥ в рос≥йськ≥й мовах, а тому й сл≥д додавати займенник ¤ [у сучасн≥й украњнськ≥й мов≥ зак≥нченн¤ -вем збер≥глос¤ лише у де¤ких д≥алектах, проте у под≥бних формах першоњ особи множини ≥снують зак≥нченн¤ -емо, -Їмо, -имо, наприклад працюЇмо]. “аке зак≥нченн¤ зустр≥чаЇмо й у санскрит≥, наприклад: abhuvam (¤ був), украњнською - бувем, польською - bylem. « цього випливаЇ, що не украњнське -в, -вем походить в≥д рос≥йського чи польського -л чи -l, -lem, а навпаки, ц≥ зак≥нченн¤ поход¤ть вже в≥д украњнських, до того ж рос≥¤ни та пол¤ки часто вимомовл¤ють л зам≥сть в, наприклад рос≥йське столб та польське slup зам≥сть украњнського стовб, стовп (санскр. slhamba, лат. atipes). ”крањнське стовб Ї початковим, бо походить в≥д д≥Їслова ставити, з коренем став, санскритське stha (стати), staw (ставити). “ож немаЇ сумн≥ву, що санскритське sthamba зам≥нило w на m, а латинське stipes це в≥дозм≥нене stives. –ос≥йське столб та польське stub б≥льше в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д украњнького, н≥ж санскритське та латинське! —кандинавською stolpe означало стовб, а також бога в≥йни.

—л≥ди зак≥нчень под≥бних до зак≥нчень на -в зустр≥чаЇмо й зараз у новгородц≥в та в ≥нших слов'¤н, нав≥ть не дивл¤чись на пануванн¤ (у писемност≥) старослов'¤нськоњ мови. ” зб≥рников≥ —в¤тослава 1073 р. зустр≥чаЇмо украњнське дав, але це все ж не завадило декому стверджувати, що украњнське -в уже у нов≥ часи перероблено з -л! “≥ сам≥ панове так само "науково" стверджують, що украњнське дж (напр. буджу) так само, ¤к ≥ рос≥йське ж (бужу), з'¤вилос¤ лише у 16 стор≥чч≥ та було перероблене з≥ старослов'¤нського жд. ” такому випадков≥ виходило б, що польське dz, санскритське g (дж, дз), ≥тал≥йське ge, gi, аніл≥йське j (дж), також не стар≥ше в≥д 16-го стор≥чч¤? Ќавпаки, старослов'¤нське жд Ї вже перероблене украњнське дж. ѕотебен¤ виводить його не в≥д д, а в≥д ж, але дуже помил¤Їтьс¤, бо рос≥йське бужу (польське budze) походить в≥д будить (укр. будити), так само украњнське ходю, ходжу (польське chodze) походить в≥д ходити.

ћи бачили, що санскр. abhuwam (¤ був) це теж саме, що й укр. бувем, польськ. bujem, лат. fui, ex foui, fuvi; проте у ≥нших мовах досить часто в≥дкидаЇтьс¤ в, наприклад: украњнське бравем (¤ брав), убравем (¤ забрав, прибрав), польське zabrajem, але санскритське abharam (¤ н≥с), латинське ferebam, грецьке eferon. ”крањнський кор≥нь бра, бер, бир, брати, санскритською - bhar, bhri, грецькою та латиною - fer, іотською - bajra, означаЇ нести. ”крањнське беримо, польське bierzmi, санскр. bharama (несимо), отже пон¤тт¤ нести походить в≥д брати, забирати [пор≥вн¤й аніл≥йське to take - брати, to take away - уносити, хоча й кор≥нь ≥нший, проте механ≥зм утворенн¤ пон¤тт¤ под≥бний], бо кор≥нь бр Ї той самий, що й пр в≥д слова ¤ти, ¤ть, зв≥дси украњнське прийн¤ти, польське prizyiac, рос≥йське прин¤ть.

Ќарешт≥, додамо ще, що не лише украњнське зак≥нченн¤ -в знаходитьс¤ у санскрит≥, латин≥, а також у ≥тал≥йськ≥й, ≥спанськ≥й, французьк≥й мовах, але й іотськ≥й - gaft украњнською означаЇ дав, тобто д зам≥нене на g, а в на f. јніл≥йське he gave (в≥н дав) ближче п≥дходить до типу, але не слов'¤нського, рос≥йського чи польського, а до украњнського, санскритського та ≥нших. “акий самий перв≥сний тип ¤вл¤Ї собою й украњнський кор≥нь бу, бути, але не старослов'¤нський быти, рос≥йське быть, польське byc. ўе ћаксимович пом≥тив, що кор≥нь бу в≥дпов≥даЇ санскритскому bhu (бути). Ћатинське fuerev, французьке futv (був) також пишемо через u (у) , ¤к ≥ украњнське бути. ѕроте перв≥сне у зустр≥чаЇмо ≥ в пох≥дних рос≥йських формах: буду, будь, будто, будни, будничать тощо. ¬же аніл≥йське to be (читаЇмо "ту б≥") Ї з≥псутим, так само ¤к ≥ н≥мецьке ich bin (¤ Ї), кельтське bott (бути), санскритське byan (мешкати, перебувати), іотське bauanале й рос≥йський тамбовський д≥алект вживаЇ бавать зам≥сть загальнорос≥йського бывать (укр. бувати).

Ќа початку цього досл≥дженн¤ в≥д слова ходити ми виводили знаходити, знахар та знати, але в≥д цього корен¤ поход¤ть ≥ багато ≥нших. “ак в≥д украњнського сходити, сх≥д походить сансритське hand, латинське scando (входжу, вступаю), Scandinavia, scandula, scala, французьке escalier (сходи), польське schody. “аким чином, уже в≥д украњнських форм поход¤ть ≥ншомовн≥ форми! ¬≥д (з)находити походить нормандське fundu (знайти), аніл≥йське to find, н≥мецьке finden; але й новгородц≥ часто говор¤ть "фодить" зам≥сть ходить, а украњнц≥ "фатати" зам≥сть хватати. ¬же в≥д з≥псутоњ украњнськоњ форми фатати походить латинське facio (роблю), буквально "берус¤, хапаюс¤ за роботу". “ак само в≥д украњнського лапати (хапати), польське lapac, поход¤ть грецьке labein (брати), латинське labor та аніл≥йське labour (робота, прац¤); зв≥дси ж украњнське робити, робота, польське robic, рос≥йське работа, литовське loba. … сансритське labhe також, ¤к ≥ в украњнц≥в, зм≥нюЇтьс¤ на rabhe.

¬≥д украњнського виходити, вийти, вист¤ походить польське wyjscie, що означаЇ вих≥д та в≥дх≥д; зв≥дси н≥мецьке та аніл≥йське west (зах≥д), французьке l'ouest, а в≥д сх≥д, сходити походить н≥мецьке ost, аніл≥йське east, французьке l'est. Ћатинське ascendo, таким чином, також в≥д сходити. ¬≥д украњнського уходити походить укр. уст¤ (м≥сце, де р≥ка "уходить" до мор¤), польське ujscie, рос≥йське устье, ≥тал≥йське uscio (двер≥, вих≥д); зв≥дси також укр. вуста або уста, польськ. usta, санскр. ashta, asya, as, лат. os (вуста), ostium, грецьке estia (кам≥н), французьке l'issue. ¬≥д схожий походить майже таке саме арабське schaden (схожий). ¬≥д сходитис¤ (у значенн≥ миритис¤) походить укр. згодний, згода!, польськ. zgoda! (хай буде так! добре!), аніл. good!, санскр. hauta! (добре!), н≥мецьке gut!, в а також украњнське год≥! —л≥д пам'¤тати, що в украњнськ≥й мов≥ пор≥вн¤но мало вживаЇтьс¤ звук, що в≥дпов≥даЇ латинському ≥ польському g та рос≥йському г [украњнське і], ¤к≥ часто вимовл¤ютьс¤ ¤к тверде h [наше г], тому перех≥д в≥д сходитис¤ до згодний Ї дуже природн≥м та зрозум≥лим. Ќ≥мецьк≥ вчен≥ стверджують, що й нормандц≥ та германц≥ у давнину вживали h зам≥сть g. ¬же м'¤ке h переважаЇ ≥ у санскрит≥, при тому з'¤вл¤Їтьс¤ й g, що ¤ в≥дношу теж до носових звук≥в, що не були властивими перв≥сним ар≥¤м. [ћожливо, але в украњнськ≥й мов≥ пор¤д з г (латинський в≥дпов≥дник - h) досить широко вживаЇтьс¤ й і (лат. - g) ≥ не лише у запозиченн¤х (наприклад: конірес, маркетині тощо), але й у давн≥х суто украњнських словах (іанок, іудзик, іава тощо). “аким чином в украњнськ≥й мов≥ тонк≥ше розр≥зн¤ютьс¤ нюанси цього звуку, ≥снують окрем≥ л≥тери дл¤ г, і та х. ” ≥нших мовах, натом≥сть, зазвичай ч≥тко розр≥зн¤ютьс¤ лише два з них. “ак, наприклад у романо-германських (аніл≥йська, н≥мецька, французька...) та у де¤ких слов'¤нських мовах (польська, чеська...) окремо позначаютьс¤ лише h (укр. г) та g (укр. і), але не розр≥зн¤Їтьс¤ х (хоча ≥нод≥ цей звук позначаЇтьс¤ ¤к сполученн¤ букв kh чи ch, проте част≥ше зливаЇтьс¤ з h та на письм≥ передаЇтьс¤ в≥дпов≥дно). Ќатом≥сть у рос≥йськ≥й мов≥ не розр≥зн¤Їтьс¤ звук h (укр. г), ¤кий зливаЇтьс¤ у рос≥¤н з g та у написанн≥ част≥ше передаЇтьс¤ ¤к рос≥йське г (вимовл¤Їтьс¤ "і") або р≥дше ¤к х. Ќаприклад, ≥мена Gabi та Helmut рос≥йською обидва пишутьс¤ та вимовл¤ютьс¤ з г - √аби, √ельмут (украњнською - •аб≥, √ельмут). “е саме стосуЇтьс¤ й ≥ншоњ ірупи л≥тер: ≥ (лат. - i, рос. - и), и (лат. - y, рос. - ы), й (рос. й) та њ . ќстанн¤ також характерна лише дл¤ украњнськоњ мови та у б≥льшост≥ ≥нших ≥ндо-Ївропейських мов не розр≥зн¤Їтьс¤. Ћ≥тера й ≥снуЇ в рос≥йськ≥й та де¤ких ≥нших слов'¤нських, проте њњ немаЇ у романо-германських мовах. ќтже, збереженн¤ ц≥Їњ уваги до тонкощ≥в звуковоњ передач≥ в украњнськ≥й мов≥ Ї додатковим св≥дченн¤м на користь њњ давност≥ та первинност≥. “ож не дивно, що за час≥в ———– л≥тера і була безп≥дставно вилучена з украњнськоњ абетки за спри¤нн¤ "парт≥йних мовознавц≥в" й в≥дновлена лише з набутт¤м ”крањною незалежност≥ у 1991 роц≥.]

”крањнське годити маЇ багато значень, де¤к≥ з ¤ких уже забулис¤ ≥ншими слов'¤нами, а саме:

1. ћирити, задовольн¤ти, наймати на службу.

2. —п≥вставл¤ти, узгоджувати; зв≥дси іотське gadeti (д≥ло, робота).

3. Ќападати, потрапити; польське godzic, ugodzic, рос≥йське угодить.

4. Ѕути корисним або придатним до чогось; польськ. godnosc (г≥дн≥сть), аніл. goodness (доброта), good (добрий, придатний, спроможний), goods (реч≥, товари).

5. ƒогоджати; зв≥дси вигода, виг≥дний.

6. «ачекати; рос. погодить, погода; дождь, украњнське дощ [пор≥вн¤й - ƒаж(дь)бог], польськ. deszcz.

¬≥д годити у значенн≥ догоджати походить ≥тал≥йське godere (користуватис¤), goditore (смакоњд), н≥мецьке gedeihen, лат. gaudeo (рад≥ю, користуюс¤), грецьк. getheo, французьке la gaite (рад≥сть), санскр. gaga ("гаджа" - п'¤ниц¤). ¬≥д годити у значенн≥ сп≥вставл¤ти, узгоджувати походить укр. година, рос. год (р≥к), санскр. hati, також gati, грецьке etos (зам≥сть "hotos"). ¬≥д год походить рос. годовать (жити, перебувати на прот¤з≥ року), укр. годувати, перегодувати (провести р≥к, вигодувати худобу), польськ. hodowac (старатис¤, годувати). ¬≥д укр. годувати походить готувати (у значенн≥ варити), зв≥дси аніл. hot, heat (тепло), н≥мецьке heiss. Ћатинське слово coguo (варю) також маЇ значенн¤ готувати, влаштовувати. «в≥дси вже аніл≥йське to cook, н≥мецьке kochen, рос., польськ кухн¤, kuchnia. Ћат. coguo це подвоЇне зам≥сть co-co, так само ¤к bibo, подвоЇне в≥д пити.

¬≥д уходити, входити походить не лише уст¤ та (в)уста, але й вухо, де звуки "сход¤тьс¤", "вход¤ть" ¤к у двер≥ чи кватирку. –ос≥йсьою уши (вуха), ≥тал≥йською uscio (вх≥д, двер≥). ¬ухо грецькою ous, іотськ. auso, литовськ. ausis, а зм≥нюючи s на r, постаЇ латинське auris. “ак само в≥д os (вуста) походить латинське oris. ¬≥д auris вже походить ≥тал≥йське orecchio, французьке orelli, аніл≥йське ear (вухо), у ¤кому вже немаЇ жодноњ первинноњ л≥тери! ўодо форми auso, ausis, то в нас ≥лл≥р. uho зм≥нюЇтьс¤ на сербське uwo, укр. вушко чеською - ousko. “ак само украњнське його рос≥йською хоч ≥ пишетьс¤ его, але вимовл¤Їтьс¤ "Їво", а у пермському д≥алект≥ рос≥йськоњ кажуть "добрыф", "многиф" зам≥сть добрых, многих, або "восподин" зам≥сть господин.

¬≥д украњнсього злити-вуха походить слух, бо звуки "зливають¤" у вухах й так породжують слух. ¬≥д слухати походить слугувати, слуга [формула "слухаю та п≥дкор¤юс¤!"], санскритською - sarakas зам≥сть "salahas", "slaha". ¬≥д укр. слухаю, зам≥нюючи l на r, з'¤вл¤Їтьс¤ санскр. кор≥нь sru, cru, латинськ. clueo, грецьк. kluo (чую, слухаю), латинськ. cliens, провансальське cluiens, іотське hliuma. як в≥д знаходити, знайти походить знати, так само в≥д слухати походить рос≥йське слыть, слынуть (славитис¤), старослов'¤нське слуты. ¬≥д украњнського зак≥нченн¤ -в походить славний, слава, славити(с¤), прославити(с¤), а також слово. ¬≥д слово вже походить слов'¤ни, а не ¤к рос≥йське слав¤не через звичну зам≥ну о на а. ¬≥д слава походить вед≥йське sravas, cravas, грецьке klofos, латинське cluis ex cluvis, clivior, cluior. Ќас не повинн≥ дивувати скороченн¤ корен≥в у ≥нших мовах, наприклад: санскр. sru, лат. clu зам≥сть украњнськоњ основи слух, бо таке саме скороченн¤ зустр≥чаЇмо й у тамбовському д≥алект≥ рос≥йськоњ - слы зам≥сть слышишь, гл¤-ка зам≥сть гл¤ди-ка, табеи чал зам≥сть тебе ча¤лось. ”крањнське слава нормандц≥ скоротили до laf, lof, leif, а польське czworo скорочуЇтьс¤ аніл≥йською до four.

‘альмераер стверджуЇ, що сучасн≥ греки Ї лише м≥шаниною ≥лл≥ро-слов'¤н. ƒо самого  риту зустр≥чаЇмо слов'¤нськ≥ топон≥ми - назви г≥р, р≥чок та селищ, слов'¤нський вплив ще б≥льше про¤вл¤Їтьс¤ в од¤з≥, мисливств≥, в≥йськових звичках та способ≥ житт¤ грек≥в. ƒ≥йсно, де¤к≥ украњнськ≥ слова запозичен≥ ≥ноземц¤ми вже пор≥вн¤но нещодавно. “ак в≥д зл¤гти (у значенн≥ легти к≥стками у битв≥), польськ. zledz, poledz w bitwie або бути вбитим у битв≥, поход¤ть н≥мецьк. schlacht (битва, бойн¤), schlagen (бити, вдар¤ти), ран≥ше це писалос¤ slagan; зв≥дси германське lah (знак, нар≥з), н≥мецьк. lachen (призначити), грецьк. lachos (частина, над≥л), лат. lancino (розр≥заю), lacero (здираю). ћожливо зв≥дси походить новгородське л¤шить, лешить поле або д≥лити на "лехи", польськ. lecha. ¬ нижегородському д≥алект≥ рос≥йськоњ л¤хы, у пермському - леха, означають дванадц¤ту частину дес¤тини. ” в≥знтн≥йськ≥й хрон≥ц≥ 1174 року вже зустр≥чаЇмо "lechis scythicae genti". ”крањнське зл¤гти, польськ. zledz мають також значенн¤ зв≥льнитис¤ в≥д т¤гара. ¬≥д цього самого укр. корен¤ полог походить укр. пологи, польськ. polog, рос≥йськ. плодить(с¤). ” новгородському л≥топис≥ читаЇмо: "котора¤ жена подлегла (позбулас¤ т¤гара), тую в дом вз¤ти церковный..." ј от ¤краз у н≥мецьк≥й, schlagen, ран≥ше slahan, також означаЇ родити, в≥дбувати пологи - "von gutem schlag" (доброго роду). “аким чином, нормандське slagt, германське slahta (р≥д, родина) вз¤т≥ в≥д слов'¤н, а пот≥м повернулис¤ до них у форм≥ шл¤хта, шл¤хетний, польське szlachta, szlachetny.

¬≥д того самого корен¤ л¤гати, а саме в≥д слова нал¤гати походить укр. налигач (мотузка, що нею зв'¤зують роги пари вол≥в), зв≥дси лигати (зв'¤зувати воли), грецьке та латинське ligo (в'¤жу, зв'¤зую).

 оли вже переконалис¤, що украњнське слово зробилос¤ надбанн¤м багатьох народ≥в, нав≥ть не ар≥йських, то зрозум≥ло, що й перв≥сна слов'¤нська цив≥л≥зац≥¤, звичањ, закони та рел≥і≥¤ слугували зразком дл¤ ≥нших [точн≥ше розповсюджувалис¤ разом ≥з розселенн¤м ор≥њв-праукрањнц≥в з територ≥њ ќр≥¤ни-праукрањни, ¤ке дало початки Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, про що св≥дчить анал≥з числених археолоі≥чних даних].

“ож не критикуватимемо  олонта¤ за його надто нат¤гнуту г≥потезу про скиф≥в-бог≥в, котр≥ н≥бито напр¤му походили в≥д нащадк≥в вц≥л≥лоњ в≥д потопу родини, а њхн¤ мова була перв≥сною майже дл¤ усього людства! ћицеЇвський також називав слов'¤н вчител¤ми майже ус≥х народ≥в [ц≥каво, що римл¤н звуть "вчител¤ми ™вропи", а етруск≥в - перших жител≥в ≤тал≥њ та засновни≥в –иму, що поход¤ть з украњнськоњ трип≥льсьоњ культури - "вчител¤ми вчител≥в"], а  оллар заповнив слов'¤нами землю та ус≥ пер≥оди класичноњ давнини.

… насправд≥, ¤кщо прийн¤ти за основу думку зах≥дних вчених про ар≥йську колиску не в јз≥њ, але на —лов'¤нськ≥й р≥внин≥ ["≤де¤ про те, що зах≥дна цив≥л≥зац≥¤ зародилас¤ на Ѕлизькому —ход≥ була спростована в результат≥ сучасних археолоі≥чних технолоі≥й анал≥зу матер≥ал≥в шл¤хом њхнього нагр≥ванн¤ та анал≥зу випром≥ненн¤, ¤ке при цьому виникаЇ. Ќайнов≥ш≥ дан≥ вказують на те, що проіресивн≥ ≥дењ та вироби пересувалис¤ з≥ —х≥дноњ ™вропи на Ѕлизький —х≥д, а не навпаки..." іазета The Sunday Times, June 19, 1988.], та огл¤нути числен≥ могили (кургани), що т¤гнутьс¤ нею до самого центру јз≥њ, то стаЇ правдопод≥бним, що пращури слов'¤н не прийшли до ƒн≥пра з јз≥њ, а навпаки, дорогою, ¤ку вс≥¤ли своњми к≥стками, довший час пересувалис¤ на —х≥д та нарешт≥ п≥дкорили багату ≤нд≥ю [цей шл¤х та п≥дкоренн¤ описуютьс¤ у давн≥й ≥ндуњстськ≥й пам'¤тц≥ –≥івед≥]. ” такому випадков≥ п≥дкоренн¤ —иб≥ру купкою козак≥в було лише зменшеним повторенн¤м того, що в≥дбулос¤ ще у до≥сторичн≥ часи у ÷ентральн≥й та ѕ≥вденн≥й јз≥њ. ћи вже зазначали, що л≥тера а пануЇ у санскрит≥, а разом з тим представили докази, що не лише украњнськ≥, але й латинськ≥ о та е санскрит зм≥нюЇ на а. ѕот≥м, ¤кщо факт переробки рос≥йськоњ мови у внутр≥шньо-сх≥дних губерн≥¤х [центральна –ос≥¤ навколо ћоскви] на "акаюче" нар≥чч¤ сп≥вставити з можливим переселенн¤м пращур≥в слов'¤н до јз≥њ, то таким чином ми легко переконаЇмос¤, що вони стикалис¤ п≥д час довгоњ мандр≥вки з племенами ф≥нськоњ та монгольськоњ породи та набули також акаючу вимову, або, ≥ншими словаими, одне з давн≥х ≥нд≥йських нар≥чь. ѕо тому цив≥л≥зац≥йний поступ ще б≥льше вплинув на зм≥ну вимови, тобто на в≥дх≥д в≥д перв≥сних форм [“ут ћ. расуський фактично описуЇ ун≥версальний механ≥зм виникненн¤ ус≥х ≥ндо-Ївропейських мов з Їдиноњ, ¤к њњ звуть л≥нів≥сти, ѕрото-≥нодЇвропейськоњ, ¤кою ¤к ми тут переконалис¤ Ї та, що зараз маЇ назву украњнськоњ мови. ÷≥ мови тим б≥льше схож≥ на перв≥сну, чим ближче вони в≥д нењ знаход¤тьс¤ у простор≥ й час≥ свого формуванн¤; скаж≥мо, польська маЇ з украњнською б≥льше сп≥льного, н≥ж н≥мецька, а ц¤ останн¤ б≥льше, н≥ж аніл≥йська]. —учасна рос≥йська мова майже на очах стала невп≥знаною, а хто може сказати ск≥льки стол≥ть переробл¤лас¤ мова давн≥х ≥нд≥йц≥в, поки не зробилас¤ санскритом! Ќа викривленн¤ давньоњ мови не меньше под≥¤ло й зм≥шанн¤ з туб≥льц¤ми ≤нд≥њ, так званими дравидами. ћовою ар≥йського походженн¤, за обчисленн¤м ћакса ћюллера, говорить 125 м≥л≥он≥в ≥нд≥йц≥в, а мовою дравид≥в - 115 м≥л≥он≥в. ўе нещодавно санскрит вважавс¤ "батьком" ус≥х ар≥йських, зараз прийшли до висновку, що його можна назвати лише њхн≥м "братом". ј хто ж батько?

ћюллер стверджуЇ, що давно ще перед санскритом в≥н згас, але те ж саме мабудь сказали б ≥ про давню скандинавську, ¤кби ≤сланд≥њ вже не ≥снувало. ƒл¤ зах≥дних ерудит≥в, заглиблених у своњ др≥бниц≥, й "–усьланд≥¤" також леде чи ≥снуЇ, тож не будемо цьому дивуватис¤. Ќе дивуватимемос¤ й нашим р≥дним ерудитам, дл¤ котрих украњнська мова теж майже не ≥снуЇ.  оли одного з них ¤ нарешт≥ переконав, що украњнськ≥ зак≥нченн¤ -в, -вем [дивись вище] Ї стар≥шими в≥д старослов'¤нських, рос≥йських та польських -л, -l, -lem, бо так≥ сам≥ знаходимо у санскритських -wam, -wa, у латинських -vi, -bam, тод≥ до невимовного мого здивуванн¤, вчений професор, наче жалкуючи, що надто далеко в≥д≥йшов в≥д рутини, що зрослас¤ з ним, раптом захитавс¤ та мовив: "“ак... але... хоча... а хто знаЇ, може д≥йсно малорос≥йське [украњнське] -в, -вем все ж походить в≥д -л!.."

¬≥домо, що прийменники по-, на-, поЇднуючись з корен¤ми д≥Їсл≥в утворюють нов≥ слова. ѕрийменник≥в цих уже не зустр≥чаЇмо у первинному вигл¤д≥ в ≥нших мовах, але нов≥ корен≥, що поход¤ть в≥д них, були запозичен≥ з украњнськоњ так званими класичними мовами, зрозум≥ло ще перед розд≥ленн¤м племен. “ак, в≥д украњнського полити (в≥д д≥Їслова лити, розмочити, наприклад, дощем) походить болото, зам≥сть "полото", "полито" (багнюка), польське boloto, ≥тал≥йське loto, зам≥сть boloto, bloto, латинське lutus, н≥мецьке land, польське lad, французьке boue (укр. багно) тощо. ћи бачимо тут, що первинне болото, або багно перейменовувалос¤ на значенн¤ земл¤ в ≥нших народ≥в, що жили у вологому кл≥мат≥ [те що дл¤ праурањнц≥в було болотом чи багном, дл¤ цих крањн було звичайною землею]. Ќе лише давн¤ Ќ≥меччина, але й давн¤ ≤нд≥¤ були вкрит≥ л≥сами.

¬≥д украњнського т¤ти (р≥зати, рубати), польськ. ciac, санскр. ciati (в≥др≥заЇ). ¬≥д укр. стинати (зр≥зати), польськ. scinac, лат. scindo, санскр. thsindami (р≥жу), грецьке schiso, н≥мецьк≥ schinden (здирати) та schneiden (р≥зати). јле й украњнське т¤ти зм≥нюЇтьс¤ на тюк, цюк, тюкати, цюкати, польське ciukac (робити надр≥зи), зв≥дси ж укр. с≥кти, с≥кач, сокира, польськ. sikac, siekiera. ¬≥д украњнського пос≥кти (у значенн≥ зробити дуже др≥бним) походить п≥сок, санскр. pis, pish, pinashmi (с≥кти, товкти, др≥бнити), латинське pinso. ≤ тут украњнське ≥ зустр≥чаЇмо у санскрит≥ та у латин≥, ¤к ≥ наш прийменник по-. …ого зустр≥чаЇмо й у латинському potens, що походить в≥д укр. слова пот¤г, потуга, т¤гар, польське tego (т¤жко), potega (потуга), potezny означаЇ те саме, що й санскритське pattjati, лат. potis-est, potestas, ex potent-tas, potentia (сила), аніл≥йське tense, tension (напруга), грецьке despotes. ¬≥д украњнського пора походить укр. поратис¤, журитис¤, польське nurzac sie (укр. занурюватис¤), nurzac sie (знемогати), ponury (укр. понурий), грецьке poneros (злий, хитрий). ¬≥д украњнського сполом, польськ. pospolu, pospolstwo (простий народ), зв≥дси латинське populus зам≥сть "pospulos", ≥тал≥йське popolo, французьке peuple, аніл≥йське people (народ), грецьке pollos (багато), polis (м≥сто), лат. pollere politicus тощо, ¤к≥ вже майже не можливо вп≥знати з точки зору первинних форм, наприклад, германське та аніл≥йське folk (натовп, народ).

ѕроте, у ≥нших мовах нер≥дко в≥дкидаютьс¤ наш≥ прийменники, наприклад, украњнське вдома, в дом≥ - латинське domi (вдома), але й рос≥¤ни часто кажуть дома без в-. ¬≥д украњнського в≥¤ти походить в≥тер ("в≥тер в≥Ї"), польське wiater, санскр. wata, лат. ventus, аніл. та н≥мецьк. wind, але вже в≥д в≥нути, пов≥тр¤, рухатис¤ по в≥тр≥ походить аніл. weather, н≥мецьк. wetter (погода). ”крањнське по- тут в≥дкинуте, так само ¤к у нормандському fundu - (з)находити, в≥дкинуте на-. Ћатинське та грецьке aer, аніл. air (пов≥тр¤) вже важко вп≥знати.

Ќа зак≥нченн¤ мушу з≥знатис¤, що у цьому короткому виклад≥ моЇњ пор≥вн¤льноњ прац≥ ¤ не мав претенз≥й й нав≥ть можливост≥ вичерпати питанн¤ про походженн¤ ар≥йських мов, але тим не меньше, те що ¤ тут сказав, здаЇтьс¤ не залишаЇ сумн≥ву, що ¤к украњнська, так ≥ рос≥йська (переважно народна) мови розвинулис¤ самост≥йно, без допомоги так званоњ старослов'¤нськоњ [хоча рос≥йська зазнала в≥д останньоњ зачно б≥льшого впливу], ще у до≥сторичний час, ≥ що перша з них, пануючи у центр≥ слов'¤нського св≥ту [≥ ™вропи], найменьше м≥ж ус≥ма старими й новими ар≥йськими зазнала викривлень. ўодо доказ≥в, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на ≥стор≥њ, то й л≥топис ["ѕанонське жит≥Ї  ирила"] вчить нас, що св.  ирил знайшов уже в  орсун≥ ѕсалтир та ™вангел≥ю "руськы письмены писано, и чловека обрет глаголюша тою бес≥дою..."

ѕевно, читач вже досить втомивс¤ в≥д наст≥льки сухого та невд¤чного (в нас) предмета, та нехай дозволить мен≥ поставити ще одне питанн¤. „ому, волод≥ючи найб≥льшою та найбагатшою крањною, що спиралас¤ на два мор¤, „орне [¤ке ран≥ше звалос¤ –уським, зрозум≥ло в≥д –усь, а не в≥д –ос≥¤] та Ѕалт≥йське, наш≥ до≥сторичн≥ пращури в≥дстали в≥д ус≥х ар≥йських племен? ¬≥дпов≥дь на це, здаЇтьс¤, дана вже √еродотом, котрий розпов≥даЇ, що за межами земель скит≥в-кочевник≥в та р≥льник≥в (хл≥бороб≥в) мешкали на сх≥д в≥д ƒн≥пра (у сьогодн≥шн≥х ќрловськ≥й та “ульськ≥й губерн≥¤х [нин≥ област≥ –ос≥њ]) племена ≥ншоњ породи, котрих в≥н називаЇ антропофаіами, тобто людожерами. ƒе¤к≥ з них запозичили у скит≥в од¤г, а ≥нш≥ разом з тим ≥ мову; тож, ц≥ чужинц≥ жили у ц≥й м≥сцевост≥ довший час ще до √еродота, ¤кщо встигли перейн¤ти нав≥ть мову. « цього можна зробити правдопод≥бний висновок, що один з рос≥йських д≥алект≥в, "акаючий", утворивс¤ вже перед √еродотом, та до ≥снуванн¤ √рец≥њ та –иму пращури сучасних украњнц≥в знаходилис¤ п≥д тиском п≥вн≥чних варвар≥в, й це м≥ж ≥ншим змусило њх роз≥йтис¤ у р≥зн≥ боки, ¤к на п≥вденний сх≥д, так ≥ на п≥вденний зах≥д [ѕод≥бну г≥потизу висловлюють також ≥нш≥, зокрема рос≥йський вчений √.√риневич стосовно причин переселенн¤ тр≥п≥льц≥в з ѕодн≥пров'¤ до ≤тал≥њ та на остр≥в  рит]. „ислен≥ укр≥плен≥ м≥стечка, наче маков≥ зерна, розкидан≥ по вс≥й наш≥й земл≥, довод¤ть, що слов'¤нськ≥ пращури пост≥йно жили на воЇнному становищ≥, що стримувало розвиток. “а не ≥деал≥зуватимемо њх надм≥рно, ¤к це робл¤ть ≥нш≥... ¬атажок ант≥в Ћавр≥т≥й в≥дпов≥даючи аварам казав: "ѕоки на земл≥ вистачить меч≥в та стр≥л, н≥хто не п≥дорить слов'¤н."

Ћатинське vincere ex gvincere (перемогти) вироблено не давн≥ми ≥тал≥йц¤ми, а давн≥ми украњнц¤ми. ¬ищенаведен≥ слова т¤га, туго поход¤ть в≥д т¤гати, т¤гнути, латинське tengo, санскритське tan (розт¤гнути), грецьке tejno. ¬≥д украњнського вит¤гати (у значенн≥ ст¤гувати на в≥йну), польське wyciagac w pole, походить укр. звст¤г, звит¤жити, польське zwyciezac (перемагати). ≤тал≥йське vincere нав≥ть означаЇ при цьому виривати, тобто вит¤гати. «в≥дси ж походить санскритське wigi (перемагати), wigesha (перемога). “а й саме ж латинське tencere ex gvincere теж зм≥нюЇ з на g, а т на c, ¤к ≥ польське zwyciezac, zwyceztwo (перемога). “а й латинське tengere зм≥нюЇтьс¤ на cingere (обт¤гувати), польське ociagc. Ћатинське cingulus Ї те саме, що й украњнське тин в≥д слова от¤нути, обт¤гнути, в≥дгородити. ¬≥д украњнського з-тину походить ст≥на. —кандинавське tyn, tun означали укр≥плене м≥сто, город, аніл≥йською - town [украњнське вал це аніл≥йське та н≥мецьке wall - ст≥на, вал, походить в≥д украњнського валити, навалити гору земл≥]. ¬≥д того самого корен¤ т¤гнути (п≥сню) походить лат. tonos, tonare, н≥мецьке ton; зв≥дси ж санскр. ton (розповсюджувати), а не так ¤к стаерджуЇ ћюллер, що лат. tonos вже походить в≥д санскр. ton.

¬≥д вит¤гати, або виступати на в≥йну, також походить ватага, ватажок, вит¤зь тощо. ¬≥д укр. обт¤гатис¤, нат¤гати на себе од¤г походить од¤гатис¤, од≥тис¤, польськ. odziac sie, лат. tegere зам≥сть abtegere, грецьке stego, санскр. sthagami. «в≥дси ж латинське tegula, н≥мецьке dicht, польське та н≥мецьке dach (в≥д укр. дах). Ћат. induo, indulus Ї теж саме, що й од≥тий, од¤гнутий а все в≥д корен¤ т¤гати, про що на п≥дстав≥ лише грецькоњ та латини неможливо здогадатис¤.

Ћатинське dux, грецьке tagos в≥д украњнського ватаг, ватажок також перв≥сно вироблене украњнськими в≥йськовиками. як в≥д водити походить вожак, так в≥д доводити, польською dowodzic (командувати), походить укр. довидц¤, польськ. dowodca (командувач). «в≥дси грецьке difoko, dioko, зендське dwaozh, лат. douco зам≥сть dovuco (веду), також duco, educo, conduco, ≥тал≥йське condottiero. ¬≥д водити також походить аніл. to wed (одружуватис¤), польське rozwod, рос≥йське развод. —тарослов'¤нською водить жену означало бути одруженим.

”крањнське та рос≥йське кн¤зь, польське kniaze, kniadz (вища духовна особа), ksiaze kosciola, н≥мецьке koenig, аніл≥йське king (король), також утворене украњнц¤ми в≥д к≥нь, кон¤г, кон¤зь (вершник, лицар), ≥ дарма н≥мецьк. koenig Ѕонн виводить в≥д санскр. ganaga або ganitar (читаЇмо "джан≥тар"), лат. genitor, що Ї те ж саме, що й укр. жонатий. –ос≥йське жена, польське zona, іотське gens, дор≥йське gana, санскр. gani (читаЇмо "джан≥" - ж≥нка), але у “амборськ≥й та  урськ≥й губерн≥¤х також кажуть жана. ”крањнське кон¤ка означаЇ великий к≥нь, польське koniuch (догл¤дач за конем). ¬≥д украњнського бити, б≥й походить аніл≥йське to beat, а в≥д боювати, воювати - war (в≥йна). ”крањнське дружина, дружинник, нормандське driuh (слуга, в≥йськовий товариш), також не вз¤то в≥д вар¤г≥в, ¤к це стверджуЇ польсьий вчений Ўайноха, дл¤ котрого нормандц≥, ¤к дл¤ де¤ких рос≥¤н вар¤ги, зробилис¤ джерелом невичерпноњ фантаз≥њ. ¬≥д укр. дере-його походить дорого, дорогий, аніл. dear. ”кр. друг це те саме, що й нормандське driuh. ”кр. хват також не вз¤те в≥д норм. hvat (спритний, вправний), бо походить в≥д укр. хапати, латинською - capere. ”крањнське хапун, хапуга означаЇ хабарник.

ѕовторюю, дарма наших пращур≥в у¤вл¤ють "рабами божими" або в≥вц¤ми, у такому випадков≥ вони не змогли б оріан≥зувати наст≥льки сильну та мужню мову, у пор≥вн¤нн≥ з котрою ¤к санскрит, так ≥ грецька постають розн≥женими та бл¤клими.

¬≥д слова братис¤ походить боротис¤, борн¤, боротьба, зв≥дси боронити (захищати), брон¤ (захисний шар), збро¤, польське bron (збро¤), норм. brynia, й нав≥ть у переклад≥ Ѕ≥бл≥њ ”льф≥л≥¤ 4-го стор≥чч¤ з грецькоњ на іотську зустр≥чаЇмо brunio (зал≥зний обладунок), що польською буде uzbrojenie, рос≥йською - збру¤.

Ѕогуфал стверджував, що у давн≥й ѕольщ≥ зам≥сть м≥стечко, город вживалас¤ назва wik. Ќормандське wik означаЇ укр≥плене м≥стечко, зв≥дси й Barwik, Szlezwik, Riswik, Reykjavik тощо. Ѕандаке, а за ним ≥ Ўайнаха, стверджували, що вже в≥д зазначених ≥шомовних форм поход¤ть ≥ польськ≥ зак≥нченн¤, наприклад, у назв≥ давнього столичного м≥ста Kruszwica. јле Ўайнаха, мешкаючи у Ћьвов≥, мав би знати, що русинське в≥ко Ї те саме, що й польське wieko (кришка скрин≥, труни, коробки). ”крањнц≥ звуть в≥ком також крамничку, що зачин¤Їтьс¤ за допомогою пересувноњ в≥конниц≥, що на н≥й вдень продають р≥зн≥ др≥бниц≥. ” рос≥йському словниу ƒал¤ веко та вико означають коробочку, а також м≥сце продажу др≥бних товар≥в, ст≥йку. “ут ми маЇмо по¤сненн¤ називанн¤ в≥ками м≥стечок у ѕольщ≥ та —кандинав≥њ, а також зак≥нчень -wik, -vik у назвах колишн≥х нормандських поселень в≥д ќдра до –ейна, а також в јніл≥њ.  р≥м того, в≥домо, що у давн≥й ѕольщ≥ нав≥ть костельн≥ села укр≥плювалис¤ замками, нав≥ть хл≥бн≥ сховища та млини обносилис¤ кр≥пкими ст≥нами, маленьк≥ м≥стечка обносилис¤ частоколом, валом та каналом, над ¤ким, зрозум≥ло, влаштовувалис¤ в≥с¤ч≥ мости або в≥ки, що п≥д≥ймаютьс¤ та опускаютьс¤, ¤к кришки скрин≥. „итач певно здогадуЇтьс¤, що в≥ко походить в≥д украњнського д≥Їслова в≥шати або вис≥ти. ќтже, польська Kruszwica (круж-в≥ка) означаЇ м≥сто, що оточене кругом в≥ками, тобто розводними мостами. ¬≥д в≥шати походить також зав≥са, а в≥д в≥ко - в≥кно, бо ран≥ше, ¤к не було слкла, в≥кна зачин¤лис¤ просто в≥конниц¤ми.

“ут не м≥сце розм≥рковувати про походженн¤ нормандц≥в та вар¤г≥в, але у тому, що слов'¤нськ≥ пращури н≥ в чому њм не поступалис¤, сумн≥ватис¤ неможливо... ’то захоче мати у¤ву про в≥йни ’мельницького та про велику, неск≥нчену –уњну, хай познайомитьс¤ з висновками  ул≥ша та  остомарова. “од≥ узнаЇ, ким були поетично осп≥ван≥ козаки. –озб≥шаками, що грабували б≥льшою частиною православн≥ церкви та народ, тобто хватами! Ќ≥г≥л≥сти - т≥ ж козаки, домагаючись необмеженоњ вол≥ та безмежноњ р≥вност≥, вони так само заповз¤то, ¤к туп≥ кр≥пасники, виступають за загальне нев≥льництво [” автор≥ говорить його польське походженн¤ та вихованн¤ того часу, коли украњнське козацтво оц≥нювалос¤ неіативно, бо його повстанн¤ та в≥йни спр¤мовувалис¤ перш за все проти польського пануванн¤ в ”крањн≥].

якщо зазирнемо до польськоњ ≥стор≥њ, то д≥йсно, золотий њњ в≥к вражаЇ неймов≥рним злетом слов'¤нсього духу. –ечь ѕосполита - це та ж слов'¤нська, але вже культурна громада - зрозум≥ло, що ¤к справжн¤ рос≥йська община та земство не об≥йшлис¤ без мужик≥в-куркул≥в, однак був час, коли ц≥ла ¬еликопольща складалас¤ з "шарачковоњ" та незалежноњ шл¤хти, що захищала свою батьк≥вщину та без допомоги сел¤н обробл¤ла власну землю. јле на початку ≥стор≥њ бачимо дещо ≥нше. Ѕолеслав ’оробрий воював не лише мечем, але й п≥дкупом та ≥нтриіами, до чого вживав й духовенство, нарешт≥ самим н≥мц¤м допомагав пригн≥чувати слов'¤н. ’оча його й вважали найогидн≥шим з людей, проте в≥д ƒ≥тмара отримав назву "великий та розумний". ѕольськ≥ кн¤з≥ також билис¤ через др≥бниц≥, ¤к русини-украњнц≥, про ¤ких у "—лов≥ о полку ≤горев≥" сазано: "—тали казати: це моЇ, а те моЇ ж, - ≥ про мале стали казати: це велике".

“акоњ традиц≥њ й досьогодн≥ дотримуютьс¤ де¤к≥ спритн≥ та витривал≥, але знедолен≥ слов'¤нськ≥ племена. „и правду сказав ватажок ант≥в, що н≥хто не п≥дкорить слов'¤н? “а вони своњми ж руками сам≥ себе п≥дкорили.



Сайт создан в системе uCoz